пятница, 6 января 2017 г.

Дескулінг. Перші результати.

З кінця грудня ми перейшли на домашнє навчання. Відчули значне полегшення. Кілька спостережень і історій.

Історія 1. Власний зошит.
Почали самостійно займатись музлітературою. Запропонувала таку схему: доня спочатку самостійно в інтернеті шукає біографію і цікаві відомості про композитора, записує те, що вважає важливим. А наступного дня ми прослуховуємо найбільш відомі і цікаві твори цього автора.
Даю їй зошит. 
- Мам, а як зошит підписувати? 
- Сонечко, не треба підписувати, це не шкільний зошит, це твій особистий зошит. Підпиши так, як ти сама хочеш. Можеш придумати щось креативне. Щоб було зручно відрізняти один зошит від іншого по обкладинці. Можеш хоч портрети композиторів приклеїти на обкладинку.
- Серйозно? Як чудово! А як всередині писати? І що писати?
- Ти пишеш у вільній формі. Це інформація для тебе. Можеш навіть кольоровими ручками. Ім'я кожного автора червоним кольором або зеленим пишеш, щоб виділити і легше шукати. Головне, щоб ти запам'ятала найважливіше і могла кілька речень про кожного сказати. Зрозуміла?
- Так! 
Сидить пише. Через 5 хвилин прибігає:
- Мам, а нічого, що я за поля вийшла? (OMG!)
- Сонце, ще раз - це твій особистий зошит! Його ніхто, крім тебе, дивитись не буде! І перевіряти теж ніхто не буде! І оцінки ставити за ведення зошита також. Можеш виходити за поля, малювати портрети композиторів, вклеювати якісь картинки. Все, що заманеться! Нехай тобі буде цікаво і приємно його вести. Це для твого розвитку, а не для контролю.
- Круто! Дякую, мамо!
Самостійно знайшла інформацію, виписала те, що їй було цікаво. Вийшло забагато і трохи незручно, бо переписувала повністю. Але писала із задоволенням, бо вона вже не об'єкт навчання, а суб'єкт, якому дозволили бути самостійним. Я їй підказала, як писати конспективно, щоб економити час і легко згадати інформацію, лише поглянувши на конспект. 

Історія 2. Українська мова.
Шкільний формат: правило в рамочці - вправа на засвоєння. Нудно. Запропонувала їй просто писати  невеличкі твори на вільні теми, які вона обере сама, а по ходу справи я буду їй пояснювати, як що пишеться, якщо щось буде написане з помилкою.
Погодилась. 
Ще запропонувала їй повернутись до зошитів в косу лінію, щоб покращити почерк.
Була в нас така біда в школі - ну дуже поганий почерк і неакуратні зошити з закресленнями, виправленнями. Я питала: "Настя, чому так неохайно?". Відповідь: "Мам, ми так швидко пишемо, що я не встигаю думати про почерк! І помилок багато виходить, закреслюю".
Кажу їй: 
- Зараз не поспішай, пиши зі зручною швидкістю, милуйся літерами, а щоб вони виходили гарнішими, намагайся торкатись кожною літерою верхньої і нижньої лінії.  
- Добре. Як чудово, що не треба поспішати! Мам, я на які теми писати? (їй важко ще уявити, що вона в цьому вільна)
- Будь-що! Я тобі дам кілька прикладів, а ти або обереш з моїх, або придумаєш свою тему. 
- Добре.
- Як падають сніжинки. Молитва вдячності Богові за те цінне, що у тебе є. Яка на смак цукерка. Про що я мрію. Що я люблю...
- О! Мам, я хочу написати історію про маленького їжачка! 
- Чудовий вибір! Вперед!
Побігла.Прибігає за 5 хвилин.
- А їжачки взимку наче сплять?
- Так.
Дивлюсь, щось довго немає. І сидить, не відволікається, пише і пише. Приносить на 6 сторінок написану казочку про їжачка.
Що в середині: 
- жодної помилки в написанні слів;
- правильно розставлені знаки пунктуації (в деяких місцях забула, бо була захоплена написанням історії, але я попросила перечитати і виправити самостійно і вона в усіх місцях сама знайшла, де потрібно поставити коми, я лише в одному місці підказала і пояснила правило);
- правильне вживання прямої мови, хоча цієї теми ще не було; 
- нормальний почерк в порівнянні з тим, як вона писала в школі (я навіть сфотографувала класну роботу в школі і те, як вона написала зараз, нижче є фото);
- логічно побудована історія, зв'язана мова, вільне вираження своїх думок, наявність фантазії.
Настя сама відмітила, що їй дуже подобається, що є можливість писати про будь-що, а також вільно користуватись коректором для виправлення в разі помилки. Виглядає охайніше, ніж закреслювати і зверху виправляти. Казочка на 6 сторінок... А в школі не могла змусити вправу на 5 рядочків написати.
Сьогодні питає: "Мам, а можна я ще мову попишу? Мені так подобається!" 
Більше треба дітям свободи, самостійності і довіри. Вони дуже допитливі і хочуть навчатись, якщо немає "три клітинки зверху, чотири вправо", "число, класна робота, вправа", і "швиденько, швиденько пишемо, ще швидше".
Тепер у мене наступне запитання. От дитина грамотно пише. Наскільки необхідно їй пояснювати, на основі якого правила вона це робить? В якому обсязі це необхідно? Так мені не хочеться заганяти її у вправи "провідміняйте іменник", "підкресліть основу слова" і т.і... Поки у мене внутрішнє протиріччя з цього приводу. 
Зараз вона хоче писати історії і казки, ілюструвати їх і видати свою книжечку історій. Хороше бажання, і воно вимагатиме від неї концентрації на зовсім інших речах. 
Шкільний зошит








Історія 3. Помодоро і розклад занять.
У нас завжди була велика проблема з плануванням занять, домашніх завдань. Доня весь час відволікалась, то в туалет, то попити, то перерва, то їсти. Все це розтягувалось на довгий час, а результату мало. Зараз я експерементую і взяла за основу метод Помодоро (на Вікіпедії є про це). Таймбокси у нас трошки інші, але принцип той самий. 
Наприклад, заняття скрипкою.
- Настю, починай з гами, розігруйся, ось тобі таймер на 15 хвилин. Все, що встигнеш - твоє. Як тільки продзвенить дзвоник - зупиняєшся.
Далі наступний таймер - розбір нового твору, лише 2-3 рядочки, 15 хвилин.
Іноді Настя просить встановити на 20, бо 15 хв. їй мало для поставленої мети. І вона дійсно відчуває, як це мало, 15 хвилин, працює, не відволікаючись і сконцентровано. 2-3 таких коротких відрізка - і перерва хвилин 10-15. Так само з піаніно - короткі задачі по 10-20 хв. кожна.
На сольфеджіо і англійську ставлю таймер одразу на 45 хвилин. 
Мова і музлітература - без обмежень. Пиши і слухай, скільки хочеш і як відчуваєш.
Хочу сказати, що ефективність роботи виросла втричі це точно, а ниття майже зникло. Просто до цього я не могла знайти потрібний підхід.
Ще у нас є читання з листа, імпровізація, написання музики, малювання і знімання відеоісторій - це у вільний від занять час ))))
У доні, нарешті, з'явився нотний зошит, де вона записує музичні ідеї для майбутніх творів. Вже є "Концерт №1" - бачу, пише партію для скрипки і акомпанемент для фортепіано одразу.
Все, на що не вистачало часу, тепер реально!

Комментариев нет: