суббота, 17 декабря 2016 г.

Конкурс "Одеський апельсин"


Трохи вражень від конкурсу "Одеський апельсин 2016" і поїздки в цілому. 
Сподобалось мені те, що організатори намагались зробити конкурс максимально прозорим і об'єктивним. Журі отримувало анкету дитини, де вказані лише ім'я і вік. Ні з якого міста, ні хто педагог, ні клас навчання. Просто слухаємо дітей і оцінюємо гру. Також, за правилами в конкурсі не можуть брати участь ні учні членів журі, ні їх родичі.
Досвід був цікавий своїми спартанськими умовами. Ми прокинулись о 5 годині, приїхали в Одесу о 9 ранку, а о 10.30 вже були на сцені. З автобуса - без перепочинку...Часу на репетицію на сцені було аж 3 хвилини - вчителька показала Насті, де стояти, налаштувала скрипку і вони з концертмейстером спробували початок і кінець творів.
Дивним у виступі було те, що віртуозну частину твору Настя заграла добре, а збилась в повільній частині, де ніколи не помилялась. На моє запитання, що сталось, чому запнулась в такому простому місці, відповіла, що її зрадив другий палець. Він почав від хвилювання труситись і наче завис на ноті. 
Настя посіла перше місце, хоча зовсім не очікувала, бо були деякі погрішності. Каже: 
- Мам,  а чому мені дали перше місце? Я думала, буде третє... Я ж не все добре зробила.
- Так, ти права. Просто до тебе діти не дуже гарно грали, то, можливо, судді зраділи почути хоч щось більш привабливе. Але об'єктивно я тобі теж не дала би перше місце. На перше місце все має бути бездоганно - інтонація, динаміка, відсутність помилок, відсутність призвуків. Також, думаю, судді більш лояльно ставляться до молодших категорій. Вважай, що то тобі аванс. Працюй далі.
Дуже приємним було те, що нагороджували не лише дітей, а й вчителів і концертмейстерів, бо то дійсно результат їх спільної праці. Діткам - іграшку і диплом, вчителям - цукерки і подяку.






цукерочка від вчительки )
Після виступу ми пішли розслабитись і смачно поїсти. Настя обожнює вареники ))
Трошки погуляли містом. 


Дуже раділи, коли помічали якісь речі, пов'язані з музикою, і особливо зі скрипкою. 
 Бачили готель "Моцарт" і прямо напроти нього ресторан "Сальєрі" ))
 Дуже симпатичні дерева.
 Подарунок, в який можна зайти! Діти у захваті! Всі фоткаються )
Дістались до самого моря, хоча були вже дуже втомлені. Сиділи там довго, спостерігали за пташками, медузами, прозорою водою, кольорами природи.

 Вечірні ліхтарики..




Жили ми разом з нашою вчителькою і це було дуже цікаво! Багато говорили, спілкувались. На репетиціях все немає часу - треба багато встигнути.
На другий день Настя грала на фестивалі. Це вже не конкурс, а просто святковий концерт, де можна не думати про оцінки і місця, а просто всім бажаючим пограти у задоволення. Після виступу знов подарунки - новорічні іграшки і ще один диплом. І смачні симпатичні тістечка ))
Цей досвід цікавий був тим, що з новим незнайомим концертмейстером Настя заграла 1 раз прямо перед виступом. Вчителька по ходу гри провела короткий інструктаж, де які особливості виконання і все. Через півгодини - відкриття другої частини першого відділення, Настя грає перша. Концертмейстер просто чудова! Вона дуже добре відчувала, як грає Настя, слідкувала за рухами її смичка, щоб одночасно ставити акорди, вступати і уповільнювати там, де потрібно. Вийшло добре.




 Перед другим відділенням ходили обідати, встигли зайти в майстерню карамелі. Настя вибрала собі цукерочку. Цей магазин робили якісь боги маркетингу. Карамельний будиночок у вітрині, сама вітрина динамічна, і через скло видно, як всередині майстри роблять карамель! Ну хто втримається? Звичайно, зайшли, розглядали, дивувались, розбігались очі, і вийшли не з пустими руками. І ось результат - люди пишуть про це, викладають фотки. Пішла соціальна реклама ) Молодці )



Сподобалось друге відділення фестивалю - концерт Микити Вихорева. Цікаво було дивитись на нього, як на виконавця, ми з Настею звернули увагу, що можна корисного для себе взяти. Коли вже оголосили про завершення концерту, хтось із зали закричав: "А Чардаш можеш заграти?"
Микита погодився. Запитав, чи може хтось з концертмейстерів підіграти йому на роялі. Звичайно, всі концертмейстери вже були стомлені виступами з іншими учасниками, хотіли відпочити і послухати, розслабитись, а не грати. А тут ще без нот треба вийти і заграти акомпанемент. Всі відмовились. Микита попросив концертмейстера, з якою грав основну частину концерту. Вона теж, напевно, хотіла відпочити після майже години досить складних творів... Але професіоналізм взяв верх над втомою )
- А яка тональність?
- Ре мажор!
- Ну добре, давай підіграю!
Як вона на ходу добирала акомпанемент! Це для мене було просто дивовижне мистецтво! Бурхливі оплески слухачів!
І ось знов оголошують завершення концерту. 
- А "Хава Нагіла" слабо? Давай ще "Хава Нагіла"!!!
Концертмейстер попросила хвилинку. Швиденько підібрала на роялі основні тризвуки і - ось ще одна майже імпровізація! 
Це було чудове завершення фестивалю! Втомлені двома днями музики, слухачі оживились від такого чудового виконання. Організатор і ведуча концерту сказала:
- Все, ви як хочете, а я більше не можу! Я йду додому!
Тож довелось розходитись )
Приїхали додому втомлені і щасливі. Ведмедика Настя назвала Дієз ))

Комментариев нет: