пятница, 23 сентября 2016 г.

Чому я проти групового відвідування театру в школі

Чому особисто я проти різних театрів і вистав в школі.
На мою думку, це повинно мати певний сенс в першу чергу для дітей. Якщо вистава виховує в дитини гарний смак, розуміння важливих речей, відчуття, сприйняття - то я б перша була за. Якби перед виставою дітям сказали щось таке: "Діти, сьогодні у нас в гостях буде Полтавський театр. Він славиться тим і цим. Його актори - це ось такі цікаві люди (тут факти про них). Буде твір такий і він на таку тему. Зверніть увагу на ось це і це, на те, як дібрані костюми, музика, як вона відображає той чи інший момент, зверніть увагу на емоції тощо. А після повернення до класу ми поділимось враженнями, обговоримо"
А перед цим сповістили батьків про майбутню виставу, дали можливість передивитись в інтернеті анонс, і хвилин 15 самої вистави, інформацію про те, що за театр приїжджає, їх сайт, де можна більше дізнатись про діяльність колективу. А батьки вже нехай би вирішували, чи піде дитина на виставу. Тоді якість була б відповідна і це було б корисно для дітей.
В цьому випадку можна було б говорити про доцільність таких заходів і оговорювати цю тему - як часто, яка вартість і т.і.
Хтось скаже, що йому нема коли ходити по театрах, то ж нехай хоч будь-що дитина дивиться. Не згодна. На виході отримаєте людину з "будь-що" смаком, не здатну відрізнити справжнє від дешевого.

В першому класі моя доня ходила до театральної студії. Я вважаю, що це була найкраща студія міста. Хто був на їх виставах "Роза для принцеси", "Собаки" той пам'ятає, наскільки пронизливо це було! Ми вірили в те, що принц закоханий в принцесу, ми бачили справжнє кохання, ми плакали всі разом, коли дивились "Собак", і не було жодного байдужого. Разом з цією студією ми їздили на театральний фестиваль, де близько 30 колективів демонстрували своє мистецтво. Найцікавіше було дивитись один і той самий спектакль у виконанні різних колективів. О, скільки цікавих порівнянь і тем для обговорень! Ті зробили так, а ці ось так, ті краще зробили це, а ті ось це. Ті змогли передати емоцію, а ці просто читали текст. Після кожної вистави діти і керівники студії обговорювали всі деталі того, що бачили. 
І от після такого досвіду доня потрапляє на вистави, які раніше показували в школах. Питаю, як їй вистава. Відповідь: 
- Мам, ніяк. Наприклад, принц освічувався в коханні, як бревно. Я не знаю, що то за емоція була у нього на обличчі, але це точно не кохання. Актори не старалися. Сюжет дуже простий, я знала наперед, що буде далі. В цілому можу сказати одне: "Не вірю!".

Якби вони виступали на тому фестивалі, то їх би не зрозуміли ))
- Ну, а чомусь цей спектакль вчить?
- Мені просто не сподобалось, а коли не подобається, я не можу нічого винести для себе. 
- А інші як сприйняли? Їм теж не сподобалось? 
- Та ні, комусь сподобалось, хтось не дивився і займався своїми справами.
- А ти з кимсь обговорювала те, що ви дивились? Хтось поділяє твої думки?
- Ні, я не з ким не обговорювала...
Отже, який в цьому сенс? Якщо навіть дитина, яка вже трошки розбирається в цьому, розуміє, що це зроблене абияк... Що виховують такі вистави? Поганий смак? Чи думку, що те, що відбувалось на сцені - це і є театральне мистецтво?
Загалом, не так уже й важко організувати цей процес належним чином. Не важче, ніж організовувати уроки музики в школі. Можна було б порадитись і з батьками, як вони бачать цей процес. Але... поки все це спрямоване не на естетичне виховання дітей, а на отримання грошей.

Комментариев нет: