суббота, 23 августа 2014 г.

Особиста справа

Наближається День Незалежності України. Але саме зараз повним ходом йде війна за Незалежність. Цього разу, як і багато разів до цього, "рОсія" намагається проковтнути Україну. Спочатку вона усунула президента (учинивши касетний скандал), який був незалежний і проводив свою політику. А посаду обійняв ганебний "зек". Правду кажучи, це не вдалося одразу, бо перший Майдан завадив фальсифікаціям і посаду обійняв Ющенко.
Але у 2010 році таки сталося зле. Сучасний план знищення України почав втілюватися у життя. Скажу відверто, що ми з дружиною, так само як і мої батьки, голосували за цьго покидька з двома судимостями. Чому? Тому що спали, тому що не цікавилася політикою і подіями в державі, тому що багато років поспіль нам вкладалась "кремлівська" точка зору, яка була завжди проти України і всього цивілізованого світу. Більш того, я не вважав, що є така держава Україна, що ніколи не було, нема та не буде в неї ніякої незалежності. А вибираючи поміж Европою та "рОсією" я схилявся до останьої, бо пропаганда зі всіх щілей, як отрута, проникала у свідомість, а може у підсвідомість.

Минав час, я активно займався саморозвитком, змінював парадигми мислення і, мабуть, став готовий сприйтяти те, що сталося цієї зими. Зими, що змінила багатьох назавжди.

З осені до весни кожного місяця у справах я їздив до Києва. Спілкувався з багатьма киянами, бував на Майдані, бачив, що там відбувається, на власні очі, вдихав свободу з повітрям. Повільно, але я теж прокинувся. Так я знайшов Батьківщину та усвідомив свою національну ідентічність. Одразу в пам'яті з'явилася історія, яку я колись добре знав, але не звертав на неї уваги. Історія України - це історія боротьби за Незалежність. Незважаючи на те, шо нас знищували протягом столітть супротивники, які були значно більшими та міцнішими - ми вистояли!

Особисто мене непокоїть, що я можу робити, щоб наші діточки жили в країні, яку можливо було порівняти з мрією?! Країну, до якої хочеться вертатися, а не тікати звідси будь-куди. Зараз навколо багато людей досі не прокинулося, то я хочу їм допомогти це зробити. Бачу я лише один шлях до цього: показувати приклад та писати про це, таким чином залучаючи все більші прошарки суспільства. Кожного ранку питати себе: що я можу зробити, аби моя Україна була завжди квітучою? Ця справа повинна стати особистою для кожного, лише тоді ми переможемо!

По-перше, не цуратися рідної мови! Справді, я не можу уявити, що треба було заподіяти народу, щоб українець в Україні розмовляв не українською мовою?! А може українців у різний спосіб знищили, насадили тут "не українців", щоби зараз казати, що мови у вас немає, що народу українського немає, тому можна цю землю брати і робити тут що завгодно ?!

Не буду писати, що кому робити, це повинен кожен вирішити самостійно. Зараз війна на всіх рівнях, але, в першу чергу, це війна світоглядів, війна парадигм мислення. Війна поміж тими, хто звик мати володоря і чекати від нього долі, та тими, хто є володарем своєї долі, тими, хто бере на себе відповідальність за своє життя. 

Вірю, що цей блог читають люди, які цінують свободу і самі вирішують свою долю, то ж закликаю об'єднуватися, жити згідно зі своїми цінностями, щодня щось робити задля своєї країни, незважаючи на хижі нападки адептів "путінізму". Вони живуть минулим, в них вже нема майбутнього, в нас воно є, якщо ми зможемо відстояти на всіх фронтах свою Незалежність.

Слава Україні! Будьмо, гей!

Комментариев нет: